Розливи рослинної олії у морському середовищі мають довготривалі та багаторівневі наслідки для екосистеми Чорного моря. Навіть після зникнення забруднення з поверхні води екологічна загроза не зникає, а лише переходить у менш помітну, але не менш небезпечну фазу. Про це говорили експерти під час обговорення впливу таких аварій на морське середовище.
За словами голови ГО «Кінбурн» Миколи Грубого, для Чорного моря, яке є напівзамкненою екосистемою, будь-який розлив має ефект накопичення та відкладених наслідків.
«Коли мастило зникає з поверхні води, проблема лише змінює форму — але не зникає. Для морської екосистеми це не подія, а процес із відкладеними наслідками. Чорне море має обмежену здатність до самоочищення, тому кожен розлив залишає свій “слід пам’яті” у воді, донних відкладах і живих організмах», — наголосив він.
Мастило порушує газообмін між водою й атмосферою, знижує рівень кисню та негативно впливає на планктон — основу морських харчових ланцюгів, а також послаблює донні екосистеми та природні біофільтри моря.
Доцент кафедри екології та природоохоронних технологій НУК Світлана Ушкац звернула увагу на складність і недостатню врегульованість цієї проблеми на законодавчому рівні.
«Вплив рослинної олії на біоту є багаторівневим і тривалим. Повний цикл її впливу на водну екосистему триває роки, і саме тому ми досі не маємо вичерпних результатів досліджень», — зазначила вона.
Експертка пояснила, що рослинна олія не вважається техногенним забруднювачем, тому методи її ліквідації відрізняються від нафтових розливів. У процесі полімеризації олія змінює хімічний склад, осідає на дно, спричиняє кисневе голодування та негативно впливає на популяції живих організмів.
Науковиця підкреслює: критично важливо зібрати олію з поверхні води в перші 27–28 днів — саме стільки триває активна фаза полімеризації.
«Один літр рослинної олії може забруднити до 2 000 квадратних метрів водної поверхні. Тому йдеться не лише про регіональну, а про національну екологічну проблему», — підсумувала Світлана Ушкац.
Фахівці наголошують, що реагування на подібні інциденти має бути системним і оперативним, а також супроводжуватися науковими дослідженнями та оновленням нормативної бази. Лише поєднання зусиль екологів, науковців і відповідних служб дозволить мінімізувати довгострокові наслідки для Чорного моря та зберегти його екосистему.
